Я маю на увазі, що в більшості випадків, коли трапляється щось, чого ви не очікували, ви швидко розумієте, що це те, що ви можете або повинні побачити, принаймні можливість. Звичайно, через затримку диспетчера я пропустив зв’язок. Або візьмемо економічний приклад. Мало хто очікував фінансової кризи 2008 року, але як тільки вона сталася, економісти зрозуміли, що вона відповідає як їхнім теоретичним рамкам, так і їхній історичній моделі.
Однак іноді події змінюються і змушують задуматися про те, що сталося навіть після великих викриттів.
В даний час економіка США переживає дуже застарілу інфляцію, коли занадто багато грошей женеться за надто малою кількістю товарів. Іншими словами, високий попит суперечить обмеженій пропозиції, тому ціни зростають.
Але насправді є два обмеження на постачання, деякі з яких легше зрозуміти, ніж інші.
Мало хто очікував відомих сьогодні проблем з ланцюгом поставок — кораблів, які чекають на розвантаження туди й назад, автостоянок, заповнених контейнерами, і складів з недостатнім простором. Але як тільки вони починають відбуватися, ці проблеми стають цілком обґрунтованими. Споживачі, які бояться купувати послуги (їсти поза домом або відвідувати тренажерний зал), компенсують це тим, що купують багато речей, а система логістики не може задовольнити попит.
З іншого боку, «велика відставка» — хоча кількість зайнятих все ще нижча за рівень у 5 мільйонів до пандемії або навіть нижче попередньої тенденції, уявний брак робочої сили — все ще є трохи загадковим.
На відміну від «дефіциту кваліфікації», який використовувався для пояснення тривалого безробіття після кризи 2008 року, ця нестача робочої сили виглядає реальною. Працівники звільняються рекордними темпами, що свідчить про їхню впевненість у пошуку нової роботи. Заробітна плата зростає зі швидкістю, яка зазвичай асоціюється з піком процвітання. Таким чином, хоча кількість зайнятих американців значно менша, ніж у минулому, працівники явно відчувають себе уповноваженими. чому
На початку цього року багато людей наполягали на тому, що підвищення допомоги по безробіттю зменшить стимули приймати роботу. Але ці додаткові пільги були скасовані в багатьох штатах ще в червні, а на початку вересня по всій країні; ця гранична точка, здається, не має жодного вимірного впливу на зайнятість чи участь у трудовій діяльності.
Інша історія, яку важче спростувати, полягає в тому, що велика сума допомоги, отриманої під час пандемії, змусила багатьох людей мати на руках більше, ніж зазвичай, що дало їм достатньо економічного простору для вибору наступної роботи.
Менш оптимістична історія говорить про те, що деякі працівники все ще бояться повертатися на роботу, і/або багато людей не можуть повернутися на роботу, тому що їхній догляд за дітьми все ще порушений.
Але є принаймні одна можливість (ці речі не виключають одна одну): досвід пандемії може дозволити багатьом працівникам досліджувати можливості, яких вони раніше не бачили.
Я думав туманно в цьому ключі, але Аріндражит Дубе, який був одним із моїх улюблених економістів із праці протягом пандемії, нещодавно дав це чітко зрозуміти. За його словами, є багато доказів того, що «працівники, які працюють на низькооплачуваних роботах, [завжди] недооцінюють, наскільки погана їхня робота». Коли щось, наприклад смертельна епідемія, вириває їх із рутини, вони усвідомлюють, що їм довелося витерпіти. І оскільки вони можуть вчитися на досвіді інших працівників, може виникнути «коефіцієнт звільнення», який зрештою змусить інших працівників наслідувати їх приклад.
Мені подобається ця історія частково тому, що вона збігається з одним із головних висновків поведінкової економіки — що люди мають сильну упередженість статус-кво. Іншими словами, навіть якщо є кращі варіанти, вони, як правило, продовжують робити те, що вони роблять. Як ми всі знаємо, коли працівники повинні перевірити можливість звільнитися, вони, швидше за все, приєднаються до пенсійного плану, ніж вони повинні перевірити можливість звільнитися. Якщо він не зареєстрований автоматично, це вигідна угода.
Тому я можу легко повірити, що є багато працівників, які повинні були залишити свою жахливу роботу в 2019 році, але ні, тому що вони насправді не розглядали інших варіантів. Принаймні можливо, що спустошення пандемії призвело до переосмислення.
Звичайно, ми не знаємо таких. Але якщо це є частиною того, що відбувається, це насправді добре — срібна підкладка до жахів Covid-19.
Час публікації: 15 листопада 2021 р
